Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року Справа № 910/15734/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Жукової Л.В.розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Альфа-Іміджбуд"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.10.2014та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.12.2014у справі№ 910/15734/14за позовомПриватного підприємства "Альфа-Іміджбуд"доУправління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністраціїпростягнення 94172,00 грн.за участю представників сторін:

від позивача: Положенцева Т.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Приватне підприємство "Альфа-Іміджбуд" звернулось до господарського суду з позовом до Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 94172,00грн., з яких 82279,00 грн. - основний борг, 2678,00 грн. - 3% річних, 9215,20 грн. - інфляційні втрати за договором №187 на виконання капітального ремонту приміщень центральної частини будівлі, сходів та вхідної групи у дошкільному навчальному закладі №108 по вул. Вербицького, 9-14 в Дарницькому районі в м. Києві від 07.06.2013.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі №910/15734/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Альфа - Іміджбуд" 82279, 00 грн. основного боргу та 1645,59 грн. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 2678,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 9215,20 грн., та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.06.2013 між ПП "Альфа-Іміджбуд", як підрядником та Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, як замовником, укладено договір № 187 на виконання капітального ремонту приміщень центральної частини будівлі, сходів та вхідної групи у дошкільному навчальному закладі № 108 по вул. Вербицького, 9 - 1 в Дарницькому районі м. Києва, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язався виконати роботи, а саме: капітальний ремонт приміщень центральної частини будівлі, сходів та вхідної групи у дошкільному навчальному закладі № 108 по вул. Вербицького, 9 - 1 в Дарницькому районі м. Києва, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі роботи на умовах, визначених договором.

Пунктами 3.1., 3.3. договору встановлено ціну договору у розмірі 82279,00 грн., в тому числі ПДВ - 13713,00 грн., і може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

В розділі 4 договору сторони визначили порядок здійснення оплати. Так, в п. 4.1. договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплат замовником після пред'явлення підрядником акту виконаних робіт, підтвердженого підписом та печаткою уповноважених осіб і представників закладів освіти.

Згідно п. 4.2. договору фінансові зобов'язання замовника за договором виникають в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Замовник передбачає попередню оплату у розмірі 30 % від загальної суми договору на термін не більше 3 - х місяців, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1404 від 09.10.2006 (п. 4.3. договору).

Підрядник за п. 4.4. договору зобов'язався щомісячно проводити звірку взаєморозрахунків за виконані роботи та складати акт звірки взаєморозрахунків з замовником який є підставою для остаточного розрахунку.

Пунктом 4.5. договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати робіт замовником, як бюджетною установою (через відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов'язується провести оплату виконаних підрядником робіт протягом 3-х банківських днів з дня надходження коштів на рахунок.

В розділі 10 договору сторони визначили строк дії договору, з моменту його підписання до повного виконання сторонами зобов'язань, термін дії договору - до 31.12.2013.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПП "Альфа-Іміджбуд" вказувало на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №187 від 07.06.2013 в частині оплати виконаних будівельних робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 82279,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт наявності боргу відповідача перед позивачем доведений належним чином. Разом з тим, враховуючи умови укладеного між сторонами договору, а саме визначення в договорі строку виконання зобов'язань відповідача по оплаті виконаних робіт вказівкою на події - підписання акту виконаних робіт та надходження бюджетних коштів, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних з огляду на те, що факт настання строку оплати за договором визнано на момент прийняття рішення у справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, судами встановлено, що роботи обумовлені договором були виконані підрядником, що підтверджується копією акту виконаних будівельних робіт № 1 за червень 2013 (форми -КБ - 2в) на суму 82279, 00 грн., який підписаний сторонами та скріплений печатками 25.06.2013. Проте, виконані позивачем за договором підрядні роботи відповідачем не оплачені, що останнім не заперечується.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу положень ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору строк виконання зобов'язань відповідача по оплаті виконаних позивачем робіт визначається вказівкою на події - підписання акту виконаних робіт та надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача.

Разом з тим, судами встановлено, що зобов'язання за договором, в порушення вимог чинного законодавства, не були зареєстровані відповідачем в управлінні Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва, внаслідок чого в державних органах відсутні будь-які відомості про те, що відповідач взяв на себе вказані у договорі зобов'язання, а отже останній не міг виконати пункти 4.2., 4.3. договору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 82279,00 грн. та відмову у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на те, що строк виконання зобов'язань по оплаті виконаних позивачем за договором робіт настав лише на момент вирішення спору у суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Альфа-Іміджбуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014 у справі №910/15734/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова